Як війна на Близькому Сході вплине на ринок кукурудзи та азотних добрив в Україні

Світові ринки різко відреагували на удари США та Ізраїлю по Ірану та обмеження судноплавства в Ормузькій протоці, якою проходить близько 20% світових поставок нафти. Проте ця війна вплине не лише на нафту.

 

Аналітики Latifundist.com розбирали, як ситуація на Близькому Сході може вплинути на український ринок кукурудзи та азотних добрив.

 

Ормузька протока - це вузький морський коридор між Іраном та Оманом, яким проходить близько 20% світових морських поставок нафти та приблизно 20% світових поставок LNG. Це ключовий маршрут для експорту енергоносіїв із Саудівської Аравії, Катару, ОАЕ, Кувейту та Іраку, тому будь-які ризики для судноплавства суттєво впливають на нафтові котирування, страхові ставки та вартість фрахту.

 

 

Після перших обстрілів частина великих нафтових компаній та трейдерів призупинили перевезення Ормузькою протокою, зокрема Maersk оголосив про перегляд судноплавних маршрутів у регіоні. За даними Reuters, провідні морські страховики з 5 березня скасовують покриття військових ризиків для суден у Перській затоці та поблизу Ормузької протоки, що зробить поставки через регіон дорожчими та ризикованішими.

 

На цьому тлі ф'ючерси на нафту виросли на 10% до 80 $/барель. Аналітики прогнозують, що ціни можуть сягнути 100 $/барель в разі затягування війни.

 

 

Зазвичай зростання цін на нафту позитивно впливає на ринки зернових та олійних культур, зокрема на соєву олію, як сталося і цього разу. Ціни на соєву олію у понеділок виросли на 3,9% до майже 2-річного максимуму, хоча пізніше трохи знизилися. Дорога нафта підтримує ціни на рослинні олії, оскільки підвищує привабливість біодизеля та стимулює попит.

 

Проте Ормузька протока є не лише «нафтовою артерією», але й одним із основних центрів виробництва та експорту азотних добрив. За оцінками Forbes, близько 25-30% світової торгівлі азотними добривами пов’язано з маршрутом через Ормузьку протоку. Ускладнення судноплавства не завжди означає дефіцит поставок, проте одразу призводить до підвищення фрахту, страхових премій і цін.

 

Генеральний директор агрохолдингу HarvEast Д.Скорняков вважає, що затяжна війна на Близькому Сході матиме тяжкі наслідки для українських аграріїв, оскільки цей регіон є основним постачальником нафти, газу, азотних та калійних добрив, а також сірки, яка є критичним елементом у вартості фосфорних добрив. Внутрішні ціни на сірку в Китаї (що є найбільшим її імпортером у світі) вже виросли на 5%. Тривалий конфлікт суттєво підніме ціни на пальне та добрива, від імпорту яких Україна залежить найбільше у світі разом з Бразилією та ЄС.

 

Ціни на добрива миттєво відреагували на ситуацію. Єгипетський виробник добрив Mopco підняв ціни на гранульований карбамід до 505 $/т FOB, а його колега-постачальник Alexfert - до 495 $/т порівняно з 480-485 $/т у п'ятницю. Крім того, частина постачальників зупинила поставки, очікуючи розвитку ситуації. Експерти вважають, що за кілька днів ціни можуть вирости ще на 20-30 $/т, навіть за відсутності фізичного дефіциту на ринку. Тобто зростання цін наразі більше спекулятивне, ніж обумовлене реальною нестачею продукту.

 

На жаль, всі ці додаткові витрати по ланцюжку дійдуть до останньої ланки - фермера. Частина аграріїв зможе не продавати зерно і не купувати добрива, очікуючи розв'язку ситуації. Ті ж самі 30 $/т на гектар для когось не є критичними. Тому хтось буде чекати, а хтось купуватиме вже зараз, вважають експерти.

 

Проте аналітики White Brokersвважають, що ескалація конфлікту на Близькому Сході посилить невизначеність для світових аграрних ринків, оскільки цей регіон щороку імпортує близько 20 млн т кукурудзи і є одним із основних напрямків збуту для України. Саме активізація близькосхідних покупців останнім часом сприяла підвищенню цін в портах України, тому зниження попиту через військові ризики  може негативно вплинути на ціни.

 

Напряму Україна не поставляла кукурудзу до Ірану, проте Туреччина відігравала значну роль, як торговий хаб, оскільки частина обсягів, що продавалися турецьким компаніям, потрапляла на ринки Близького Сходу.

 

Крім того, перегляд або затримка контрактів може призвести до касових розривів та посилити тиск на ціни. Окремим негативним фактором залишається високий фрахт, оскільки частина судновласників переорієнтовується на поставки з рф через нижчі ризики.