Вперше в історії частка Аргентини в індійському імпорті соняшникової олії перевищила частку України

Останніми роками відбувається активний перерозподіл світового ринку соняшникової олії – Чорноморський регіон втрачає позиції внаслідок скорочення виробництва та логістичних проблем, а Аргентина відкриває нові ринки збуту та нарощує поставки на старих.

 

За даними USDA, частка Аргентини у світовому експорті соняшникової олії виросла з 7% у 2016/17 МР до 10% у 2024/25 МР, а у 2026/27 МР може сягнути 13%. Для порівняння, частки України та рф складають 33% та 31% відповідно. Тож Аргентина відчутно посилює конкуренцію з цими країнами.

 

 

Особливо це проявилося на ринку Індії – найбільшого світового імпортера соняшникової олії. Десять років тому майже єдиним постачальником соняшникової олії до країни була Україна. Проте після початку повномасштабного вторгнення рф потіснила Україну на індійському ринку, збільшивши поставки соняшникової олії з 451 тис т у 2021/22 МР до 1,66 млн т у 2023/24 МР.

 

В той же час Аргентина також нарощувала експорт соняшникової олії до Індії, збільшивши поставки з 380 тис т у 2021/22 МР до 415 тис т у 2022/23 МР та 515 тис т у 2023/24 МР.

 

Протягом вересня – квітня 2025/26 МР Аргентина вже експортувала до Індії рекордні 530 тис т соняшникової олії, вперше в історії випередивши на цьому напрямку Україну, яка поставила лише 344 тис т.   

 

Активному нарощуванню експорту соняшника та продуктів його переробки з Аргентини сприяли проблеми з виробництвом у Чорноморському регіоні, податкова політика Аргентини та зміна агрокліматичних умов.

 

Внаслідок війни рф та України пропозиція соняшникової олії на світовому ринку різко зменшилася, а імпортери почали деверсифікувати поставки, що дозволило Аргентині збільшити свою частку на ринку.

 

Значну роль також зіграла внутрішня податкова політика. У 1990-х роках мита на соняшниковий комплекс були мінімальними, що стимулювало переробку. Після 2002 року вони різко виросли, і в певний час сягали 37-39%, внаслідок чого площі під соняшником скоротилися на 45% на користь сої. Після 2015 року мита дещо знизилися, а протягом 2024-2025 рр нова влада опустила їх з 7% до 4,5% на соняшник та до 4% на олію, хоча на соєвий комплекс мита сягають 22%, внаслідок чого різниця у маржі між переробкою сої та соняшника складає 150-200 $/т.

 

До 2028 року Аргентина планує знизити мито на соняшник до 3%, а на олію та шрот – до 2,5%, а виробники вже почали нарощувати площі сівби, при чому не лише у традиційних регіонах вирощування, що змінить структуру олійного комплексу країни.

 

У 2025/26 МР Аргентина збільшила виробництво соняшника порівняно з попереднім роком з 5,6 до 7 млн т, а у 2026/27 МР воно сягне 8 млн т. Переробка соняшника у 2025/26 МР виросла з 4,8 до 5,5 млн т, а у 2026/27 МР може сягнути понад 6 млн т.

 

Частину переробних потужностей, що раніше працювали виключно з соєю, вже переорієнтували на соняшник. Зараз в країні працюють 17 заводів по переробці соняшника, ще 11 мають технічну можливість його переробляти, а загальна потужність переробки соняшника оцінюється у 6,6 млн т на рік.

 

Наявність готової «соєвої» інфраструктури, яка роками залишалася недовантаженою, дозволила країні швидко наростити виробництво та експорт соняшникової олії без великих інвестицій та потреб у будівництві нових заводів.

 

Проте якщо переробка соняшника у 2026/27 МР дійсно сягне 6 млн т, то потужності будуть повністю завантажені, і подальше нарощування експорту олії вимагатиме перепрофілювання частини соєвих заводів або будівництва нових потужностей.