Невже гроші важливіші за існування, або чому країни ЄС у 10 разів збільшили імпорт зерна з рф?

В той час, як українські фермери потерпають від війни, втрачених земель, низьких цін та логістичних проблем, рф нарощує поставки зерна до ЄС. У 2023 р імпорт російського зерна до ЄС виріс у 10 разів. Тож Latifundist.com вирішив розібратися, чому Європа нарощує закупівлі в рф та ставить перепони українському збіжжю.

Протягом липня – листопада 2023 р рф поставила до ЄС 2,23 млн т зернових та зернобобових культур (968 тис т за такий же період у 2022 р), а саме:

• до Іспанії – 850 тис т або 40% поставок до ЄС (96 тис т за аналогічний період 2022 р),
• Італії – 812 тис т або 35% (105 тис т),
• Бельгії – 198 тис т або 17% (52 тис т),
• Греції – 160 тис т (85 тис т),
• Латвії – 105 тис т (410 тис т).

Протягом вказаного періоду Іспанія придбала в рф 571 тис т гороху, Італія – 583 тис т твердої пшениці, Греція – 108 тис т пшениці та 26,2 тис т кукурудзи, Бельгія – купувала переважно льон.

Імпорт твердої пшениці з рф за 9 місяців 2023 р виріс на 300 тис т, і вона стала другим за обсягом постачальником цієї продукції до Італії, оскільки в Сицилії, Апулії та Емілія-Роман’ї урожайність пшениці зменшилася на 7,7%. Для уникнення санкцій поставки з рф здійснюються через Туреччину.

При цьому Україна, яка поки залишається основним постачальником зерна до ЄС, за рік скоротила його поставки на 25% до 1,2 млн т, тоді як Бразилія збільшила до 1,1 млн т, а Туреччина – до 204 тис т.

Європа ввела санкції проти рф, проте не обмежила імпорт її агропродукції. Суходолом зерно потрапляє з рф до ЄС через країни Балтії та Білорусь. Дві великі калінінградські компанії експортують зерно транзитом через порти Литви та мають дозвіл на транзит її територією. Податки за них сплачує литовський експедитор. Далі литовська компанія купує зерно, яке далі направляє до третіх країн. У схемі беруть участь литовські посередники та логістичні компанії. Таким чином, експорт зерна з рф через Литву у 2023 р виріс з 15 до 21 млн т. За аналогічною схемою ідуть поставки через Латвію, яка за 11 місяців 2023 р збільшила імпорт зерна з рф на 51,5% з 219,959 до 333,225 тис т. Транзитом через Латвію за цей період було перевезено 1,975 млн т російського зерна, що у 2,3 рази більше, ніж у 2022 р (861,068 тис т). Влада країни пояснює, що товари, які пройшли процедуру імпорту, набувають статусу товарів ЄС і мають вільний обіг у Євросоюзі.

Трейдери з рф пояснюють свій успіх на ринку ЄС низькими цінами на своє зерна, оскільки пропонують пшеницю на 14-15 $/т FOB дешевше, ніж європейську. Проте ринок ЄС вони вважають ситуативним і не цікавим для себе. Країни, що ввели обмеження проти рф, заплющують очі, коли бачать можливу економічну вигоду, оскільки прямі санкції проти рф за розв’язану війну на зерно, як на продукт харчування не поширюються.

В Українській зерновій асоціації вважають, що для окремих європейських компаній, економічна доцільність перевищує навіть інстинкт самовиживання, хоча кількість таких відносно невелика.

Українські фермери зазнають величезних збитків через війну. Ціни ідуть донизу, зокрема й внаслідок активних демпінгових поставок на світовий ринок зерна з рф. Складська та портова інфраструктура зруйнована, подорожчала логістика, фрахт через порти Великої Одеси виріс на 30 $/т, а поставки через порти Румунії або альтернативні шляхи – на 59 $/т та 112 $/т. Транспортування збіжжя українцям стає вдвічі дорожче, ніж росіянам.

Водночас понад півроку польські перевізники та аграрії блокують кордон з Україною, вимагаючи обмежень на імпорт українського зерна. При цьому вони не беруть до уваги те, що кількість зерна, яке могло би потрапити з України до Литви значно менша, ніж кількість російського збіжжя, що через країни Балтії постачається до третіх країн.

Фермери Латвії 5 лютого протестували проти ввезення продуктів харчування з рф та білорусі,і пообіцяли продовжити страйк у Ризі 12 лютого.

Європейські експерти пропонують вирішувати проблему ринковими методами, зокрема зниженням цін продавцями в ЄС, що створить проблеми для рф, яка буде змушена або відмовитися від поставок до ЄС та зберегти мінімальну ціну, або знизити її, щоб не втратити обсяги експорту.